Яким було грудне вигодовування у біблійні часи? Що говорятьпро нього авторитетні християнські джерела? Чи є грудневигодовування не лише біоло гічним, але й моральним вибором дляматері, особливо в наші часи, коли можна легко придбати доситьвдалі замінники грудного молока? До роздумів на ці та інші темизапрошують автори книги.
Автори:

Ткаченко Світлана Кузьмівна — доктор медичних наук, професоркафедри педіатрії ЛНМУ імені Данила Галицького
Шлемкевич Ольга Любомирівна — кандидат медичних наук,асистент кафедри педіатрії і неонатології ФПДО ЛНМУ іменіДанила Галицького, член національної координаційної ради ізвпровадження програми підтримки грудного вигодовування вУкраїні
Городенчук Зореслава Богданівна — кандидат медичних наук,асистент кафедри акушерства та гінекології N2 медичногофакультету ЛНМУ імені Данила Галицького
 
 
 
ВСТУП
Рівень розвитку кожного суспільства визначається перш за все ставленням до дітей, адже діти — це не тількирадість і щастя кожної родини, але й майбутнє кожноїдержави. Діти — це дар Божий, який належиться любити,берегти, захищати. Немає більшого щастя для батька іматері, ніж бачити свою дитину фізично та моральноздоровою, відчувати невидимий зв’язок з нею від моментународження і протягом усього життя. Серед складових,які дозволяють досягнути такого щастя, такої мети, євигодовування дитини грудьми матері.Грудне вигодовування — це найкращий та найбезпеч-ніший спосіб годування дитини, яка при цьому отримуєідеальне харчування. У маленької дитини є три основнихпотреби: харчування материнським молоком, відчуттятепла рук матері, відчуття спокою та безпеки, які виника-ють у дитини в присутності матері. Грудне вигодовуваннязадовольняє усі ці вимоги. Саме тому годування грудьми єбіологічною та емоційною основою для повноцінного роз-витку та росту дитини. Кожне немовля має на нього неза-перечне право.
Водночас грудне вигодовування — це унікальне при-родне ба гатство, цінність якого неможливо перебільши-ти. З давніх-давен однією з найзворушливіших тем длямитців була мати, що годує немовля грудьми. Її оспіванов народних піснях, звеличено в легендах, які дій шли донас із глибин віків, із різних культур і народностей. Грудневигодовування немовляти завжди було оповите числен-ними куль тур ними традиціями, інколи раціональними,а часто й забобонними, що підтверджує багату емоційнунасиченість цього процесу і його небу денне місце у пов-сякденному житті людей, перебування його буквальнов трансцендентній площині. Адже у людини, яка є «оду-хотвореним тілом» або інакше кажучи «втіленим духом»1,тілесні функції, особливо ті, що пов’язані з продовженнямроду, мають ще й вимір, який далеко виходить за межі їхсуто біологічного призначення, подібно до того, як існу-вання людської особи не обмежується лише її біологічниміснуванням. Тому не дивно, що в релігійному контексті го-дування грудьми має дуже важливе, буквально сакральнезначення.
Отже, прослідкуймо, що говорять про грудне
вигодовування авто ритетні християнські джерела. 
 
ПРО ГОДУВАННЯ ГРУДЬМИ У БІБЛІЇ
У Біблії про грудне вигодовування згадується у двохконтекстах: як пряме свідчення про годування грудьмиі як про його образ у метафоричному значенні. Звідсиможемо багато довідатися про став лення до грудноговигодовування, про тогочасні практики і традиції.Безперечно, що вислів «грудне вигодовування» при цьомуне вжи вається, натомість часто зустрічаємо такі слова тавислови: «груди», «годувати грудьми», «годувальниця»,«молоко» (безперечно, мате ринське), «немовлята» або «ті,що ссуть» тощо [1, 2].
Прямі свідчення про годування грудьми знаходимовже у першій книзі П’ятикнижжя — Книзі Буття. Розпові-дається про те, що Сара, яка була до глибокої старості не-плідна, народила від Авраама, столітнього родо на чальникаєврейського та інших народів, сина Ісаака і сама ви-годовувала його грудьми: «Хто був би сказав Авраамові,що Сара го дуватиме грудьми дітей? Бо я в старості поро-дила йому сина» (Бут. 21,7). І далі: «Підросло ж хлоп’ятко,й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет тогодня, коли було відлучено Ісаака» (Бут. 21, 8).
У наступній книзі — Вихід — розповідається продоньку Єгипет ського фараона, яка знайшла в очеретітримісячне немовля Мойсея і взяла йому годувальницю нез єгиптянок, а з жінок його народу: «”Візьми оце дитяткота вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату”. Взяла жін-ка дитятко й вигодувала його. А як дитятко виросло, при-вела його до фараонової дочки, і він став їй за сина» (Вих.2, 9-10). Вигодуваний молоком рідної матері, Мойсей виріслюдиною, безмежно відданою своєму народові, яку і сьо-годні визнають взірцем патріотизму [3]. «Чи не з молокомматері усмоктав він любов до своїх спів вітчизників, своїхбратів? Чи не завдаємо ми нищівного удару патріотичнимпочуттям наступних поколінь, замінюючи молоко матеріштучними продуктами?» [4].
Бездітна Анна, мати пророка Самуїла, благаючи Гос-пода згадати її і дарувати їй дитину, у молитві пообіцялапривести сина в храм і залишити там назавжди на служін-ня Богові. Коли хлопець народився, вона, відмовляючисьпіти з родиною на щорічну прощу, сказала чо ловікові: «Непіду, поки не відлучиться хлопець, тоді я приведу його, івін побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавж-ди» (І Сам. 1, 22). На це Елкана, чоловік Анни, відповів:«Роби як знаєш… Дай тільки Господи, щоб справдилосятвоє слово!», отже, він підтримав Анну у намірі не тількивідвести дитину у храм, але й і перш за все у намірі годува-ти. І далі: «А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу…і привела його в дім господній, у Шіло. … і зоставила тамГосподеві» (І Сам. 1, 24-27).Звертає увагу те, що у розповідях про завершення го-дування грудьми, як правило, звучить слово «привести»,з чого можна зрозуміти, що дитина на цей час була вженастільки велика, що добре самостійно ходила (див. Вих.2, 9-10, І Сам. 1, 24-27). Про пророка Самуїла сказано, щоколи мати привела його у храм, «хлопець же був іще собімаленький» (І Сам. 1, 24), проте «доглядав служби передГосподом» (І Сам. 2, 18). «Оскільки прислуговувати свя-щенику діти могли не раніше, ніж у три роки, то цілкомможливо, що відлучали від грудей не раніше цього віку»[5]. Відлучення дитини від грудей було важливою подієюу родинному житті і супроводжувалося великими святку-ваннями (див. Бут. 21, 8).
Свідчення про тривалість грудного вигодовування уті часи бачимо у звертанні матері мучеників макавейсь-ких, яка після загибелі в один день сімох своїх синів гово-рить до єдиного сина, який ще лишався живий: «Сину мій,змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, щогодувала тебе 3 роки і вигодувала… не бійся цього ката,а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе вБожому милосерді знову мати разом з братами» (ІІ Мак. 7,27-28).
Короткі згадки про факт годування грудьми знаходи-мо і в інших цитатах. Батько дванадцяти патріархів Яків,благословляючи серед інших синів свого улюбленого синаЙосифа, говорить: «Завдяки Богові твого батька, що тобіпомагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благо-словенням небес ізгори, благословенням безодні, що роз-ляглася долі, благословенням грудей і лона» (Бут. 49, 25).Діти — це благословення, і тому годування грудьми в тійже мірі благословенне, як і народження дитини.У іншому місці бачимо, що годування грудьми якнай-тісніше пов’язували із запорукою виживання немовляти.Бідкаючись після перенесених нещасть, праведний Йоввигукує: «Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо було меніссати груди?» (Йов 3, 12).
Рятуючи Йоаса, сина Ахазії, від смерті, тітка вивелахлопця з-поміж царських синів і сховала хлопця разом зйого мамкою (2 Цар. 11, 2). У цьому епізоді бачимо праг-нення зберегти і захистити грудне вигодовування, незва-жаючи на усі життєві труднощі.
Материнське молоко у багатьох біблійних коментаряхпорівнюють з манною [1], яку споживали ізраїльтяни упустелі і якої треба було збирати саме стільки, щоб виста-чало лише на день, оскільки надлишок завжди псувався:«Ось я дощем посиплю хліб з неба, і виходитимуть люди, ізбиратимуть щодня денну пайку…» (Вих. 16, 4). «Божий бохліб той, що сходить з неба і життя світові дає» (Йо. 6, 33).Напрошується аналогія з грудним молоком, якого завждиутворюється саме стільки, скільки потрібно дитині, нато-мість надлишок створює лише проблеми.
У метафоричному значенні годування грудьми знахо-димо у численних епізодах [1, 2, 6], зокрема, у Псалтирі,де в поетичній формі викладено основні істини Божогоодкровення, відкривається і містична сутність годуван-ня грудьми. Псалмопівець вигукує: «Ти мене вивів з ма-теринського лона, ти дав мені безпеку при грудях матерімоєї» (Пс. 22(21), 10). Або Псалом 131: «Я втихомирив і за-спокоїв свою душу, немов дитятко на руках у матері своєї,немов дитя — душа моя у мене». У інших перекладах цьогопсалма «на руках» звучить як «біля грудей», зокрема, у пе-рекладі І. Огієнка: «Як дитя, від перс мами своєї відлучене,як дитина відлучена в мене душа моя», або в перекладі пат-ріарха Філарета: «Чи не смиряв я душу свою, наче дитину,відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе,як дитя грудей матері своєї.»
У іншій поетичній книзі — Пісні Пісень — ідеал брат-ської любові осмислюється не як кровна, а молочна спорід-неність: «Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди ма-тері моєї!» (П.п. 8, 1). На думку тлумачів Святого Письма, уцьому уривку оспівується любов Христа, який, наблизив-шись до людей, став нам братом [3].
Пророк Ісая описує благодать від поєднання з Богомна прикладі блаженства немовляти біля материнських гру-дей, відчуття материнської ніжності і турботливості: «Воз-радуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, щобмогли ссати і насичуватися з грудей його втіхи, щоб могливпиватись і розкошувати багатством його слави» (Іс. 66,10-11). «І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будутьголубити. Як утішає когось рідна мати, так я буду вас уті-шати» (Іс. 66, 12-13). Звертаючись до народу, вірного Гос-подеві, пророк говорить: «Ти будеш ссати молоко народів,ти будеш усмоктувати царські скарби, і зрозумієш, що я— Господь, твій Спаситель…» (Іс. 60, 16).
Натомість небажання годувати грудьми у ті часивважали вчинком, гідним якнайбільшого осуду. У ПлачіЄремії трагедію Єрусалиму пророк описує такими слова-ми: «Навіть шакали дають груди, своїх щеняток годують;дочка ж мого народу стала жорстока… язик від спраги внемовлятка до піднебіння прилипає…» (Пл. Єр. 4, 3-4).Неспроможність народити і годувати грудьми у біб-лійні часи вважали суворою карою, то ж пророк Осія, за-суджуючи невірність ізраїльтян Богові, вигукує: «Дай їм, оГосподи!... Що ж ти даси їм? — Дай їм неплідне лоно й сухігруди» (Ос. 9, 14).Про годування грудьми неодноразово згадується уНовому Завіті2. Один з найвідоміших таких епізодів зна-ходимо у Євангелії від Луки: «Сталося, як говорив Він це,якась жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: ”Бла-женна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!”» (Лк.11, 27). У іншому епізоді, відповідаючи на обурення пер-восвящеників та книжників через те, що діти вигукувалиу храмі, прославляючи Ісуса, Христос сказав: «Хіба ви нечитали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, Ти при-готував хвалу?» (Мат. 21, 16). Це «хіба ви не читали…» оче-видно стосується вірша з Псалму 8: «З уст дітей і немовлятучинив єси хвалу супроти твоїх супостатів, щоб угамувати
ворога і бунтаря» (Пс. 8, 3)3.2 Подається за перекладом о. Рафаїла Турконяка.3 Ці уривки перегукуються із текстом «Молитви за ласкугодування грудьми», яку подаємо далі.У текстах апостольських часів теж зустрічаються згад-ки про годування грудьми, здебільшого у метафоричномузначенні. У своїх посланнях Апостол Павло говорить: «…ми були тихими серед вас, мов та годувальниця, що дог-лядає своїх дітей. Ми так прив’язалися до вас, що хотілипередати вам не тільки Божу Звістку, але й свої душі, бо вистали для нас любими” (1 Сол. 2, 7-8.). «Та я, брати, не мігговорити до вас як до духовних, але як до тілесних, як донемовляток у Христі. Я годував вас молоком, а не твердоюїжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете…»(І Кор. 3, 1-2).Апостол Петро у своєму першому посланні говорить:«І, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духов-ного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо вискуштували, що Господь добрий» (І Петра 2:2-3).
 
ПРО ГОДУВАННЯ ГРУДЬМИУ ТВОРАХ ОТЦІВ ЦЕРКВИ
 
Прихильне ставлення до годування грудьми, висловленев Свя то му Письмі, простежується і в пізніших бого-словських джерелах.Св. Августин, розмірковуючи над днями свого най-ранішого ди тинства, згадує годування грудьми як Божийдар для немовляти, який не є власністю чи заслугою матері,отже, мати чи годувальниця не дають, а лише передаютьдитині те, що призначено Творцем для її ви жи вання і доб-ра. Більше того, саме Божа ласка сповнює жінку ба жаннямгодувати немовля. Він писав: «Отже, розрадила мене насо-лода люд ського молока. Але ж ні моя мати, ні пестунка несповнювали ним своїх грудей; це Ти, Господи, через них давмені поживу першого дитинства за Твоїм устроєм і за Твої-ми багатствами, розподіленими аж до самих основ. Ти давмені також те, що я не бажав більше, ніж Ти мені давав, і щомої годувальниці хотіли мені давати те, що Ти давав їм. Бовони че рез схильність і любов до мене готові були даватимені те, чого мали досхочу завдяки Тобі. Бо їхнє добро буломоїм добром, бо при ходило від них до мене, воно не походи-ло від них, але через них. Бо від Тебе, Бо же, походить усякедобро, і від Бога мого все спасіння моє…» [7].У книзі „Основы искусства святости” єпископ Вар-нава вказує, що годування грудьми — це найперший інайважливіший обов’язок матері-християнки, і годуватисвою дитину вона повинна сама, так як це ро били біблійніжінки Сара, Анна — мати пророка Самуїла, мати Мойсеята інші. [3]Йоанн Кронштадський у книзі „Моє життя у Христі”порівнює годування грудьми із Причастям: „Що дивногов тому, що тобі пропонує в їжу й пиття Тіло та Кров своюГосподь? Хто дав тобі в їжу плоть створених ним тварин,Той дав, нарешті, в їжу і пиття і Самого себе. Хто годувавтебе грудьми матері, Той, нарешті, Сам взявся годуватитебе Своєю Плоттю і Кров’ю, щоб подібно тому, як з моло-ком матері ти висмоктав відомі властивості матері, дух її,так з Тілом і Кров’ю Христа Спасителя усмоктав би в себеЙого дух і життя” [3, 8].
Велике значення надає церква стану матері, яка годуєгрудьми. Так, мати відомого в Росії і далеко за її межамипротоієрея отця Олек сандра Меня згадує, що священик,який хрестив маленького Олек санд ра, радив їй при году-ванні грудьми відмовляти тричі „Отче наш”, тричі „Бого-родице…” і один раз „Вірую”: «Так он считал необхо димымначинать воспитание духовное с самого рождения» [9].Сучасні церковні документи вказують на важливістьі необхідність годування грудьми в тій же мірі, як і під-порядкування усім іншим природним законам. ВченняВселенської Церкви про природне планування сім’ї, якеміститься в енцикліках Humanae Vitae [10] та EvangeliumVitae [11], стосується також і грудного вигодовування. Уобох енцикліках мова йде про те, що ми повинні слідуватиБожому плану через Його біологічні закони. Грудне виго-довування — це один з Божих біологічних законів. Це про-довження турботи матері про дитину, яка існувала під часвагітності і тепер набула іншої форми (див. також 2 Мак. 7,27).
У енцикліці Humanae Vitae папа Павло VI навчає«дотримуватися природного закону» (11) та вказує, що«людина спроможна у своїй здатності до продовженняроду відкрити біологічні закони, які властиві людськійособі» (10). «Тільки тоді, коли людина дотримується Богомвписаних у її природу законів, які через те треба мудро і злюбов’ю шанувати, вона може дійти до справжнього, такбажаного щастя» (31).Це ж підтверджує і енцикліка Evangelium Vitae:Розділ 22: «Це Божий план для життя, який треба по-важати».Розділ 42: «Ми підпорядковуємося біологічним зако-нам»Розділ 97: мусимо «поважати біологічні закони, закла-дені у нашу особу».Виразні настанови щодо годування грудьми знаходи-мо у праці о. Віль яма Віртю. У книзі «Мати і дитина» вінвказує, що «Учительський Уряд Церкви та моральні бого-слови стверджують, що Церква незмінно і послідовно вва-жає годування грудьми важливим і вагомим обов’язкомматері», оскільки «природний закон зобов’язує матіргодувати немовля своїм молоком" [12]. Отже, якщо мати негодує дитину грудьми без досить серйозних для цього при-чин, вона хоч і не чинить важкий або смертний гріх, протезанедбує дуже важливий обов’язок. Треба зауважити, щотаке формулювання сприйняли неоднозначно, мовляв,воно пробуджує почуття вини у тих мамів, які годують ди-тину з пляшечки [13], на що о. Віртю зауважив: «Якщо мипоблажливо ставимося до матерів, які мусять працювати,або неспроможні годувати грудьми через інші причини, томусимо водночас прийняти як належне встановлену Богомнорму, закладену у «книзі природи». Жінка, перед якоювідкриваються широкі можливості зайнятися багатьмасправами, опиняється перед спокусою поступитися своїмматеринством і залучити до догляду за дитиною іншуособу. Основний принцип моєї книги полягає в тому, щоне кожна жінка мусить бути матір’ю, проте матері потребуєкожна дитина. Увага зосереджена на праві дитини матимаму — її або його маму, яку дитина має право мати увесьчас. Отже, ми обгрунтовуємо обов’язки матері, виходячи зпотреб дитини. Це справедливо. Подібно до того, як дити-на має право народитися, вона має право на те, щоб матинею опікувалася і годувала її своїм молоком, і саме тому нажінку покладаються відповідні зобов’язання» [14].Відомі висловлювання про грудне вигодовування папиГригорія Великого, папи Бенедикта XIV, папи Пія ХІІ, папиІвана Павла ІІ. Зокрема, у 1941 році папа Пій ХІІ під часзустрічі з італійськими жінками, членкинями «КатолицькоїАкції» (міжнародного мирянського руху, який очолювалисвященики), на яку він прийшов незважаючи на серйозніобов’язки воєнного часу, зазначив, що формуванняхарактеру дитини починається біля материнських грудей.«Ось чому завжди, коли тільки це можливо, мати повинназробити все, щоб годувати дитину грудьми. Хто можепояснити незбагненний вплив на маленьку людину матері,від якої дитя цілковито залежне?» [15, 16, 17].Папа Іван Павло ІІ у травні 1995 року, виступаючи наконференції з грудного вигодовування у Ватикані, відмітив,що грудне виго довування «містить у собі два блага длядитини: захист від хвороб та відповідне харчування. Такийприродний спосіб вигодовування створює зв’язок любовіі безпеки між матір’ю і дитиною, а також дає дитині змогустверджувати себе як особу через взаємодію з матір’ю…Це важ ливо для всіх — і для багатих, і для бідних. Требасподіватися, що ваші дослідження будуть сприятиутвердженню у суспільстві усвідом лення, наскільки цейприродний акт допомагає розвинути почуття близькостіі материнської прив’язаності, необхідні для здоровогорозвитку кожної дитини. Цей зв’язок настільки природний,що у псалмах використано образ дитини біля материнськихгрудей, щоб пояснити, як Бог опі кується людиною (напр..,Пс. 22, 9). Ця взаємодія між матір’ю і дитиною настількижиттєво важлива, що мій попередник папа Пій ХІІзакликав матерів зробити усе можливе, щоб годуватисвоїх дітей грудь ми. Отже, із різних перспектив ця темапредставляє великий інтерес для Церкви, турботою якої єсвятість життя і святість родини». Іван Павло ІІ додав, що«численні дослідження засвідчують на користь грудноговигодовування, а не на користь його замінників» та просивуряди посприяти тому, щоб «матері могли годувати своїхдітей винятково грудьми чотири-шість місяців післянародження і далі, вводячи інші відповідні продукти, атакож на другому році життя і пізніше… Ніхто не можезамінити матері у цій її природній діяльності» [16, 18].На жаль, на відміну від біблійних часів, годуваннянемовляти грудьми для наших сучасників не є чимосьцілком природним, само собою зрозумілим. Не рідкотрапляється, що молоді батьки і матері надають перевагусвободі від дитини, свідомо відлучають її від грудейта переводять на штучне вигодовування. Цим вонипозбавляють дитину найприємніших для маляти хвилинспілкування з мамою, коли разом з молоком до дитинипереливається любов, ніжність, добро, позитивна енергіята могутній поживний потенціал, який сприяє здоровомуросту та розвитку дитини. Справді, у сучасному світі передматір’ю, яка народила немовля, відкриваються дві діамет-рально протилежні можливості. З одного боку, сучасніпринципи ведення грудного вигодовування дають змогувигодувати дитину грудьми практично кожній матері4, з4 За даними ВООЗ, через фізіологічні причини не можутьгодувати лише від 1 до 3% жінок другого боку, створено штучні суміші — замінники груд-ного молока, які за своїм складом хоч і не дорівнюють жі-ночому молоку (і напевно ніколи з ним не зрівняються),все ж дають дитині можливість досить добре рости і роз-виватися.
Проте «“Все мені можна”, та не все корисне» (І Кор.6,12). Добре відомо, що штучне вигодовування наражає ди-тину на ризик багатьох захворювань не лише в дитинстві,але і в дорослому віці, а переваги годування грудьми дляемоційного розвитку дитини та формування її позитивноїналаштованості у житті не замінить найліпша пляшечка.Треба ще додати, що годування грудьми корисне і для ма-тері, зокрема, воно запобігає розвитку після пологових уск-ладнень, знижує ризик раку молочної залози, яєчників і тіламатки, та віддаляє менопаузу, а отже, хвороби, пов’язані зцим віковим періодом жінки. Поміркуймо, чи не означаєвідмова від годування грудьми у тих ситуаціях, коли вономожливе (хоч, безперечно, інколи потребує чималихзусиль), подібного непослуху, до якого допустилася Єва,скуштувавши заборонений плід? Чи не декларуємо, даючидитині замість грудей суміш із пляшечки: «Так, Боже, я знаю,що для годування немовляти Ти створив материнські груди,але я ліпше від Тебе знаю, що потрібно саме моїй дитині, ітому даю їй замість грудей пляшечку з сумішшю».Все ж тішить те, що нині грудне вигодовування по-вертає своє визнання та престижність. Все більше жінокмріють годувати довго та успішно, і це велике їх бажан-ня, підтримка з боку медичного персоналу на всіх ланкахохорони здоров’я матері та дитини, допомога та підтримкародини, близького оточення допомагає їм досягнути чудо-вих результатів.
Спілкуючись з молодими батьками і матерями,які прагнуть вигодувати малюка грудьми, допомагаючиїм долати пов’язані з годуванням труднощі, ми частопереконуємося, що це глибоко віруючі люди, які досягаютьреалізації свого наміру годувати не лише за допомогоюретельного виконання принципів успішного грудноговигодовування, але й черпають силу в усвідомленні того,що це їхній обов’язок, закладений у людську природуТворцем. Згадані тут біблійні матері є гідним прикладомдля наслідування.
Отже, згадаймо слова псалмопівця: «Щасливийкожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить!...Жінка твоя, неначе лоза плодовита усередині дому твого,діти твої мов парості оливки навколо столу твого…» (Пс.128, 1-3). Втішно, що є батьки і матері, які хочуть, щоб їхдитина була вигодувана грудьми, незважаючи на труднощі,а часто нерозуміння і відсутність підтримки оточення.Радісно, коли мати сама годує своє немовля на Божу славу— заради його здоров’я, доброго фізичного, емоційного ідуховного розвитку, а також задля свого здоров’я і добраусієї сім’ї.
 
ІКОНА БОГОРОДИЦІ «КОРМЛЯЩА»
 Зображення Марії, яка годує грудьми, знайдено вже нафресках ІІ ст. з катакомб, де збиралися ранні християни.Тематикою таких фре сок було, зокрема, Різдво Христове,поклоніння волхвів тощо [19].
Ікони Богородиці, на якій вона годує Дитятко, найчасті-ше трапляються в іконописі країн Південної Європи: Італії,Португалії, Іспанії, Греції, на Балканах, а також у Німеч-чині. Вони відомі під назвою «Кормляща» (по-грецьки Galaktotrophousa,лат Maria Lactans, рос. Млекопитательница,нім. Stillende Gottesmutter, італ. la Madonna del latte). Відомітакож скульптурні зображення Марії, яка годує грудьми.На наших теренах такі ікони трапляються рідко [20].Найвідоміша з ікон «Кормлящої» знаходитьсяв Хілендарському монастирі на Афоні, у церкві приКарейській келії, і є однією з найславетніших іконвізантійської школи. Згідно з переказами, історія цієїікони пов’язана з особою Сави Освяченого — засновникалаври, розташованої за 18 верст від Єрусалиму. СвятийСава, який помер у 532 році, пророчо заповідав віддати цюікону прочанину знатного роду із Сербії, також з іменемСава. Лише у XIII столітті ікона дочекалася свого наступ-ника, коли Сава, архієпископ Сербський, отримав її з рукмонахів. На шляху з Палестини в Сербію архієпископ Савазупинявся на Афоні, де заснував Хілендарський монастирі подарував йому у благословення згадану ікону, яку пізні-ше оголошено чудотворною. Почитання ікони, як вказуєсама її назва, пов’язане головним чином з періодом году-вання грудьми. Перед нею моляться при нестачі молока,при труднощах і ускладненнях, пов’язаних з годуваннямгрудьми, із наміром спокійно відлучити дитину від грудейтощо. Святкування в честь ікони «Кормлящої» у право-славній церкві припадає на 25 січня (12 січня за старимстилем) [21].Ще одна з найвідоміших ікон «Кормлящої», якуособливо почитають в Італії, знаходиться у базиліці Св.Йоана Євангелиста у Равенні [19].
 
 
ВИКОРИСТАНІ ПЕРЕКЛАДИ БІБЛІЇ
І. Святе Письмо. Переклад о. І. Хоменка. — Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003.
ІІ. Новий Завіт. Переклад о. Рафаїла Турконяка. — Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003.
ІІІ. Біблія. Переклад І. Огієнка. . — Київ: Українське Біблійне Товариство, 2003.
IV. Біблія. Переклад патріарха Філарета. — Київ: Видання Київської патріархії УПЦ КП, 2007.
ДЖЕРЕЛА:
1. http://www.birthandbreastfeeding.com
2. http://www.gentlechristianmothers.com
3. Фатеева Е., Пустограев Н. Энциклопедия грудного вскармливания в православной Руси. – Москва: Оранта, 2005. – 265 с.
4. http://www.evmenii.orthodoxy.ru
5. McClintock John, and Strong James (Editors) Cyclopedia of Biblical, Th eological, and Ecclesiastical Literature, Vol. X. Grand Rapids, MI: Baker Book House, 1981 (Reprint).
6. http://www.kellymom.com.
7. Святий Августин, Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. – Львів: Свічадо, 2008.– 356 с.
8. Иоанн Кронштадтский. Моя жизнь во Христе / Сост. священником А.Ельчан謬новым. – М.: Сов. Россия, 1991. – 79 с.
9 И было утро...: Воспоминания об отце Александре Мене: Сборник. – М., 1992.— 350 с.
10. Павло VI. Енцикліка Humanae vitae (Людське життя) про належний порядок передавання людського життя (25 липня 1968) / Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю від Лева XIII до Венедикта XVI. – Львів: Колесо, 2002. – 658 с.
11. Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae (Євангеліє Життя) про вартість і недоторканість людського життя (25 березня 1995), під ред. о. Софрона мудрого. – Ватикан, 1995.
12. Virtue, Rev. William D., Mother and Infant, Pontifi ca Studiorum Universitas, Rome, (1995), 407 pages.
13. http://nfpandmore.org/wordpress/xmlrpc.php?rsd
14. Our Sunday Visitor, May 12, 1996
15. Yzermans, V. A., Th e Major Addresses of Pope Pius XII: Vol. 1 Selected Addresses (St. Paul: North Central Publishing, 1961), 44.
16. Kippley, S., Breastfeeding and Natural Child Spacing (1999), Thе Couple to Couple League Int., Cincinnati, Ohio; 212 pages.
17. Pius XII. Th e Major Addresses of Pope Pius XII: Vol. 1 Selected Addresses, Vincent A. Yzermans, ed., North Central Publishing, St. Paul, 1961, 44.
18. Pope John Paul II, «Breastfeeding: Science and Society,» Pontifi ciae Academiae Scientiarum Documenta 28, (May 11-13, 1995). Or L'Osservatore Romano, «Breastfeeding Protects Against Disease and Creates Bond of Love,» (May 24, 1995).
19. http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title
20. http://sv-afon.orthodoxy.ru/ikon_bog/mlekopit.htm
21. http://www.deva-maria.narod.ru/
 
 
 
МОЛИТВА ЗА ЛАСКУ ГОДУВАННЯ ГРУДЬМИ ПЕРЕД ІКОНОЮ, НАЗВАНОЮ «КОРМЛЯЩА»
Пресвята Владичице наша, Богородице!Ти, що породила та молоком грудей своїх годувалаСина Твого, а Господа нашого Ісуса Христа, приймимолитви слуг своїх, що до Тебе припадають.Пресвята мати, будь покровителькою нашогоматеринства і випроси нам ласку своїх дітей грудьмигодувати.Даруй матерям здоров’я і сили, щоб і годованіщасливо сил набирали, і кормлящі їх сповнювалисярадістю й потіхою, бо ж і понині за заступництвомТвоїм устами немовлят, що від грудей материнськихпоживу одержують, Господь вершить славу Свою.Вознеси молитви наші до Престолу Сина Твого іБога нашого, хай милостивим буде до гріхів і немочейнаших і не обмежить милості Своеї для тих, що відаютьім’я Його, щоб ми та діти наші прославляли Тебе, ми-лостиву Заступницю й вірну надію роду нашого на вікивіків.Амінь.